МАРУСЯ, 65 - 9 декабря 2008 20:54

[COLOR=violet]ШАТО РІШЕЛЬЄ

[SIZE=+1]Я - не вишня, я – дика ожина,
Я – не спіла малина п’янка,
Не сестра я тобі, не дружина,
Не солодка, а гірко-терпка.

У вина, як відомо, буває
Початковий, прихований смак,
А середній за ним наступає
І триває лиш мить на губах.

І, нарешті, останній і довгий,
Тішить смак піднебіння твоє,
І знаходить до серця дорогу,
І тоді незабутнім стає.

Так і в мене, як в того Помроля,
Є мінливі і дивні смаки,
Їх створила, схімічила доля,
В погребах настояли роки.

Ти скуштуєш, пригубивши келих,
І моє не вгадаєш ім’я:
Не Франческа і не Ізабела,
Ні солодка, ні приторна я.

Не Мускат і Степу Перлина,
І підтвердить тобі сомельє:
Я – не вишня, я – дика ожина,
Я – незнане Шато Рішельє.

Що ж робити: із келиха пити
Чи віднести назад у підвал,
Щоб вино починало старіти
І павук павутиння снував?

Смакувати, камін затопивши,
Чи віддати комусь на хабар?
Краще випий, відкоркувавши
Цей небачений штучний товар.

І коли білий сніг без упину
Замітатиме щастя сліди,
Оксамитова дика ожина
Нагадає про мене завжди.
от Иришки[/COLOR][/SIZE]

• 
• 
•